Майже хороші хлопці [Дар’я Чайка]

Це було неуникненно.
Ми видаємо українську історію, від якої у вас завмре серце.

Кім — ґей, і вся школа дізналась про це, коли його особисте листування злили в мережу. А я — його колишній найкращий друг. Після літніх канікул ми повернулися до школи, де чутки й плітки постійно переслідують нас, а ненависть деяких учнів до Кіма іноді переходить усі межі.

Мені дошкуляє безліч запитань: чому Кім не дає відсічі кривдникам? Чому обірвав зі мною спілкування після років дружби? Коли я встиг так заплутатися у власних емоціях, що дозволив фантазіям стати реальністю?

Я отримаю відповіді, хай там що. Проте правда, яка починає відкриватися, заплутує мене ще більше…

Читайте перший розділ на сайті Аркуш!
Неймовірна квір-історія у близьких українських реаліях, що надовго залишається з тобою. Персонажі чіпляють, а текст затягує у вир, із якого складно вибратися. Пристрасно, щиро, переконливо. — Ірина Грабовська, авторка дилогії «Леобург» та трилогії «Замок із кришталю»

Від авторки:
Десь у 2022 році я прицільно зацікавилася квір-літературою. Читала все, що тільки могла знайти на цю тему. А коли мені перестало вистачати прочитаного — згадала, що сама захоплююсь письмеництвом, і вирішила написати книжку. Мене неймовірно сильно триґерить тема гомофобії, і взагалі упередженого ставлення до ЛҐБТІК+ спільноти у нашій країні. Тож моя книжка — це також своєрідний протест проти гомофобії та жест підтримки ЛҐБТІК+.

Ідея зародилась випадково (як це завжди буває): спершу з’явилася кульмінація, потім розв’язка, а аж потім я дійшла до зав’язки. Оскільки натхнення не бракувало, то проблем з сюжетом і персонажами або атмосферою не виникало. Інколи було відчуття, що книжка «пише» себе сама.

По завершенню роботи я виклала текст у мережу, на український сайт «Аркуш». Відео про книжку зібрало понад 20к переглядів у тік-тоці, і звідти до мене прийшло багато читачів (дуже класних людей). Мабуть, книжка «вигулькувала» ще й десь у твіттері, але я не надто стежила за цим.

Звертатися до видавництв не думала, якщо чесно, а самостійно видавати не мала коштів, тож просто вірила у «силу» інтернету. У той час я більше була зосереджена на просуванні книжки у мережі. Все вдалося — й зрештою це познайомило мене з «Видавництвом».

У мережі книжку сприйняли дуже тепло, і я щиро вдячна всім читачкам і читачам! Надійшов приємний фідбек, і я сподіваюся, що коли книжка вийде друком, відгуків буде ще більше. Українська квір-література заслуговує на перші полиці книгарень, а ЛҐБТІК+ спільнота мусить мати базові права людини. І якщо для того, аби люди нарешті припинили сприймати гомосексуальну орієнтацію як щось брудне й неприродне і перестали бути гомофобами, потрібно буде написати 100 квір-книжок — я готова це зробити.